ДОВЖЕНКО  ЗІНАЇДА  ПАНТЕЛІЇВНА

                              Дитина з ранніх років стикається з необхідністю                               орієнтуватися в просторі. При допомозі дорослих він засвоює найпростіші уявлення про це: зліва, справа, вгорі, внизу, в центрі, над, під, між, за годинниковою стрілкою, проти годинникової стрілки, в тому ж напрямку, в протилежному напрямку та ін. Всі ці поняття сприяють розвитку просторової уяви у дітей.

      Уміння дитини уявити, спрогнозувати, що станеться в найближчому майбутньому в просторі, закладає у нього основи аналізу та синтезу, логіки і мислення.

      Орієнтування в просторі має універсальне значення для всіх сторін діяльності людини, охоплюючи різні сторони її взаємодії з дійсністю, і є найважливішою властивістю людської психіки.

У численних філософських, психолого-педагогічних дослідженнях розкривається виняткова роль освоєння предметного і соціального простору в побудові дитиною цілісної картини світу, усвідомленні свого місця в ньому. Пронизуючи всі сфери взаємодії дитини з дійсністю, орієнтування в просторі надає вплив на розвиток його самосвідомості, особистості і, таким чином, є складовою частиною процесу соціалізації. Гармонійний розвиток дитини неможливо без розвитку у нього здатності до орієнтування в просторі.

     Просторове уявлення у дітей розвивають у різних видах діяльності: на заняттях з математики, изодіяльності, на індивідуальних заняттях, на музичних і фізкультурних та ін. Так само просторове уявлень у дітей розвивають під час режимних процесів: у ранковій гімнастиці, під час вмивання, одягання, прийому їжі, в дидактичних і рухливих іграх, на прогулянках, в повсякденному житті.

Сформованість просторових і часових уявлень характеризує загальний розвиток дошкільника...